Урок 2. Візитки юриста
Урок 2 з міні-курсу зі спілкування з клієнтом.
В університеті про візитку юриста не кажуть жодного слова. А це обов’язковий реквізит. Розберемо, що в ній має бути.
Давайте більше, ніж візитку
Засоби доступу дублюють один одного — і це нормально: візитка загубиться, пошту змінять, соцмережі заблокують, але разом вони дають знайти вас саме тоді, коли це найбільше потрібно. А ще візитка може давати відчуття впевненості: знижку, можливість дзвонити будь-коли, надію на юридичну безпеку.
Що вказувати
- ПІБ повністю (слов’янський менталітет: «Іван Іванович» виграє в «Івана»).
- Телефон у міжнародному форматі; можна кілька — як запасний парашут.
- Email — завжди, не «за запитом».
- Сайт — якщо є.
- Адресу — лише для іноземців; інакше співрозмовник вирішить, що ви працюєте тільки в його місті.
- Соцмережі — якщо ім’я поширене й вас важко знайти.
- Посаду/сферу — «адвокат у кримінальних справах» інформативніше за «адвокат». Але без переліку всіх титулів: показне самолюбування зчитується негативно.
- Фото — допомагає запам’ятати.
Зворот робимо переліком послуг — зрозумілою мовою. Юристу ясно, що таке «господарські справи», а лікарю — ні. Туди ж можна додати бонуси: знижку, безкоштовну консультацію.
Розмір — стандартні 90×50 мм. Дизайн — за аналогією до зовнішнього вигляду юриста: спершу ви «продаєте» вигляд.
І ще момент
Коли вам вручають візитку — поводьтеся з нею шанобливо. Зім’яти чи забути її на столі — означає розірвати щойно зароджений контакт.
Незручне питання: ваша візитка пояснює, чому треба звернутися саме до вас, — чи це просто папірець із номером?
Назад: ← Урок 1 · Далі: Урок 3. Фрази й теми →