Таргани юриста у спілкуванні
Почнемо з того, на що в питаннях спілкування мало хто звертає увагу — помилки вижившого (survivorship bias). Це коли висновки роблять лише за вдалими результатами.
Історія про успішного в комунікації юриста майже нічого не варта без даних про тих, хто на тому ж зазнав невдачі — і чому. Інакше легко переплутати: можливо, до успіху цих юристів привело щось зовсім інше, ніж спілкування.
Обмежувальні переконання
Подивіться, з якими переконаннями живуть ті, у кого не виходить. Ось лише частина:
- «так юристи не поводяться, це неетично»;
- «не терплю юристів, розумніших за себе»;
- «я талановитіший за колегу, але мені не щастить»;
- «я надто молодий / надто старий для серйозної практики»;
- «у моєму місті на юриспруденції великих грошей не заробиш»;
- «не можна виграти справу чесним шляхом»;
- «брати гроші за консультацію — неетично»;
- «клієнтам не можна довіряти», «з клієнтами не можна дружити»;
- «у цій країні неможливо…».
Сюди ж — почуття провини, занижена самооцінка, бажання щось комусь довести й роздуте відчуття власної важливості.
Відчуття власної важливості робить юриста незручним, повільним і складним у спілкуванні. Бути хорошим юристом — означає бути легким і гнучким.
Переповнений власною значущістю юрист транслює не співпрацю, а серйозність ситуації. Він не співпрацює — він змагається з іншими юристами.
Підтримувальні переконання
Вихід — свідомо формувати інші установки:
- «по ходу справи навчуся»;
- «програна справа — це досвід»;
- «з клієнтом завжди можна знайти спільну мову»;
- «якщо не я, то хто ж».
Інколи неважливо, які в тебе навички й можливості. Найважливіше — які переконання тримають тебе на повідку.
Незручне питання: яке одне переконання найбільше гальмує саме вас — і чи ви певні, що воно правда?
Більше про комунікацію як систему — у книзі «Нетворкінг із системами».