Груба сила — це завжди провал комунікації
Розмовляючи якось із однією поважною людиною, почув думку, яка не відпускає досі.
Психічно хворі не тікають із лікарні не тому, що там міцні двері. А тому, що не вміють домовлятися. Не можуть розподілити ролі в досягненні спільної мети, знайти спільний знаменник у можливій співпраці, пожертвувати в моменті меншим заради того, щоб згодом отримати більше.
Думка різка. Але потягніть за цю нитку — і вона виведе значно далі за лікарняну огорожу.
Чому злочинці сидять у тюрмах? Ви коли-небудь замислювалися над справжньою причиною того, як вони туди потрапили? Чому люди взагалі потрапляють у жорна кримінального переслідування?
Відповідь ховається в тій самій площині — у навичках спілкування.
Замість того щоб переконати співрозмовника поділитися грошима, близькістю, речами, мотивувати його до певної поведінки, людина опускається до стану, в якому вмикає грубу силу. А це вже, зрозуміло, тягне за собою осуд суспільства й вмикає правоохоронну систему.
Розберімо детальніше
Двадцятидворічна дівчина потребує грошей — щоб обміняти їх на їжу, одяг, емоції. Але на роботу її не беруть. Чому? Бо вона не володіє однією конкретною навичкою — переконати роботодавця й людей навколо, що вона професійно придатна виконувати доручене. І вона починає шукати шляхи, де спілкування відіграє другорядну роль. Крадіжка.
Далі. Чоловік теж потребує грошей і вирішує почати бізнес. Але справи не йдуть, у нього ніхто не купує. Комунікувати й переконувати, що товар хороший і брати варто саме в нього, йому важко — тож він просто викидає елемент комунікації з бізнесу й починає добувати ресурси грубою силою.
Хлопець, якому відмовляють, викреслює зі свого списку здатність домовлятися — і переходить до насильства.
Переважна більшість тих, хто зараз у місцях не таких і віддалених, припустилася однієї й тієї ж помилки: у комунікації. Не опанувала навичок роботи зі своїми емоціями, страхами, переживаннями.
Але є й інші персонажі
Ті, хто досягає свого через слово. Більше того — є навіть люди, які порушують закон, але завдяки вмінню наводити мости завжди виходять сухими з води.
Різниця між першими й другими — не в силі, не в грошах і навіть не в моралі. Вона в одному: одні вміють домовлятися, інші — ні.
Кожен обирає свої життєві стратегії. До чого схильний ти — і твоє оточення?
За книгами Василя Масюка.