Адвокат і шахи на Прорізній
Майже притча. Прізвища тримаймо в таємниці.
Якось відомий адвокат зі столичного реєстру забрів у кафетерій на Прорізній. Було це десь у 2009-му, коли курс гривні ще тримався, а прокуратура вже хиталася. Надворі мжичка, в душі — адмінпровадження.
Кафетерій тримав пенсіонер-правник, колишній викладач академії адвокатури. За столом із клейонкою сиділи двоє: один — у чомусь схожому на потерту суддівську мантію (вочевидь, реквізит), другий — студент-юрист, але з поглядом, який уже встиг написати скаргу до ЄСПЛ. На столі — пляшка й стос роздруківок старих рішень.
— Панове, — промовив адвокат, — дозвольте присісти. — Тільки по праву — у нас тут диспозитивний порядок, — зиркнув «суддя».
Адвокат узяв каву й вмостився поряд. Сидить, слухає: «суддя» розповідає, як колись «по совісті» призначали запобіжні. Хлопець парирує свіжою постановою: мовляв, «тяжкість злочину не є автоматичною підставою для тримання під вартою». Засперечалися.
Раптом студент дістає аркуш, пише «Угода про врегулювання спору шляхом шахів» — і витягає шахівницю.
«Суддя» погоджується: — На інтерес. Якщо виграю — ти більше не цитуєш мені КПК. — А якщо я? — Тоді я телефоную твоєму викладачу кримінального процесу й прошу автомат.
Гра почалася. Ходи нестандартні, позиції не класичні. Замість ферзя — сірникова коробка, пішаки — кавові цукерки. У хлопця втрата тури, «суддя» тріумфує. Але тут хлопець заявляє:
— Прошу перерву. Новий доказ. — І витягає з сумки ще одну шахівницю. — Ця — з практики Печерського суду. Там критерії інші.
Після трьох партій «суддя» вже мовчав. Хлопець виграв двічі. Адвокат не витримав: — Можна й мені партію? — За рішенням громадських активістів, — усміхнувся студент.
Сіли. Грали мовчки. Публіка, що зайшла на каву, вже розставляла телефони: «там адвокат із касації програє юристу-початківцю».
Коли настала ніч, у кафе лишилися самі чернетки заперечень. Адвокат підвівся, вийняв із портфеля науково-практичний коментар до КПК і передав хлопцеві:
— Тримай. Може, ще колись побачимось. — Якщо не скасують норму, — відповів той.
Адвокат вийшов у ніч. Моросило. У кишені — чек за каву, у голові — розбите процесуальне его.
І після того ніколи більше не грав «на закон».
За книгами Василя Масюка.