36 юридичних стратагем

Полягає в тому, щоб не розкривати повністю свою стратегію або кінцеву мету в судовому процесі, використовуючи непрямі дії та створюючи враження, що юрист діє в іншому напрямку, ніж планує насправді.

Спрямована на те, щоб затягнути розгляд справи, використовуючи процедурні прийоми (подання клопотань про перенесення слухань справи, забезпечення позову, проведення додаткових експертиз, подання апеляційних скарг).

Полягає у формуванні враження, що позиція юриста чи його клієнта є значно сильнішою, ніж вона є насправді.

Полягає в тому, щоб представити сильний і несподіваний аргумент або пред’явити докази, які тимчасово послаблять позицію опонента, а потім оперативно відійти або змінити фокус.

Базується на натяках і опосередкованих повідомленнях, які вказують на можливі негативні наслідки для опонента без прямого вираження ворожих намірів.

Передбачає використання неоднозначних формулювань, юридичних термінів або положень, які можна тлумачити по‑різному.

Полягає в тому, щоб пояснити або виправдати дії клієнта через зовнішні, незалежні від нього фактори.

Полягає в тому, щоб знайти спосіб використати очевидну вразливість чи недолік клієнта на свою користь.

Спрямована на те, щоб використати аргументи, дії або слабкі місця опонента для зміцнення власної позиції.

Передбачає внесення елемента несподіванки у процес, використання нетипових або несподіваних аргументів, доказів чи процедурних прийомів.

Полягає в тому, щоб зосередитися на процедурних чи формальних помилках, допущених опонентом, щоб послабити його позицію або навіть поставити під сумнів легітимність його аргументів.

Передбачає переорієнтацію уваги суду або опонента з основного питання на інші аспекти справи, які є вигідними для позиції клієнта.

Полягає в тому, щоб вплинути на опонента таким чином, аби він сам почав сумніватися у своїй позиції чи вибраній стратегії.

Передбачає, що юрист свідомо створює умови, за яких опонент починає вважати свою позицію надзвичайно сильною і стає менш обережним.

Полягає у формуванні в опонента відчуття, що його позиція є слабкою та приреченою на поразку.

Передбачає створення враження, що юрист не діє в інтересах жодної зі сторін, а керується об’єктивністю та справедливістю.

Полягає в тому, щоб знайти та використати минулі помилки опонента як аргумент або доказ його ненадійності, непослідовності чи порушення норм.

Полягає в тому, щоб виявити та підкреслити недоліки, суперечності або невідповідності в доказах, які представляє протилежна сторона.

Спрямована на те, щоб через значну тривалість процесу, постійні клопотання, запити та процедурні питання виснажити опонента емоційно і змусити його відчувати втому та роздратування.

Полягає в тому, щоб посилатися на авторитетні прецеденти, експертні думки або законодавчі акти, що мають особливу вагу у правовій системі, і використовувати їх для підкріплення власної позиції.

Полягає у створенні сумнівів щодо надійності самих свідків або їх показань, представлених опонентом.

Полягає в тому, щоб відвести увагу від свого клієнта і показати, що за обставини, які склалися, відповідальні інші особи чи фактори, а не сам клієнт.

Полягає в апелюванні до емоцій суду або опонента, щоб викликати симпатію, співчуття чи обурення.

Полягає у використанні слабких місць правової системи, її процедур або законодавства для захисту свого клієнта або для підсилення позиції.

Полягає в тому, щоб підкреслити позитивні наслідки дій клієнта або вигоди, які його дії принесли суспільству, організації чи конкретним особам.

Спрямована на те, щоб довести суду або опоненту, що дії клієнта, навіть якщо вони порушують певні норми, не спричинили реальних збитків чи негативних наслідків для потерпілих, суспільства чи довкілля.

Полягає у виявленні та підкресленні особистих або професійних інтересів, які можуть впливати на позицію опонента.

Полягає в тому, щоб створити умови, за яких опонент через свою надмірну впевненість, емоційність чи поспішність допускає помилку, яка послаблює його позицію.

Полягає в тому, щоб максимально використовувати процесуальні правила і норми на свою користь, акцентуючи увагу на процедурних порушеннях, строках або формальних вимогах, яких не дотримався опонент.

Полягає у зверненні до людських емоцій та моральних цінностей суду, щоб зменшити суворість рішення або сприяти ухваленню більш м’якого покарання для клієнта.

Полягає в тому, щоб у певний момент процесу знизити активність, поступитися в окремих питаннях або навіть відмовитися від деяких претензій.